Єврейська генеалогія в Молдові — це історія не лише про документи, а й про зміну кордонів, мов і режимів. Одна й та сама людина могла народитися в Російській імперії, одружитися в Румунії, пережити війну вже під румунською адміністрацією в зоні Трансністрії, а померти в СРСР, так і не залишивши свого містечка. Бессарабія входила до смуги осілості, сюди активно переселялися євреї з інших регіонів імперії, і на початок ХХ століття тут сформувалася щільна мережа єврейських містечок і громад.
Після Першої світової війни регіон опинився у складі Румунії, у 1940 році був приєднаний до СРСР, потім пережив катастрофу Голокосту й депортації до румунської зони Трансністрії, а після 1944 року — тривалий радянський період з його паспортами нового зразка, русифікацією імен і масовою еміграцією вже наприкінці ХХ століття. Для генеалога це означає, що історія однієї родини може бути буквально «розкладена» по архівах кількох країн, а в документах однієї й тієї самої людини фігуруватимуть різні держави й різні варіанти написання імені та прізвища.
Історичний контекст: Бессарабія, Румунія, СРСР
Щоб реалістично оцінювати шанси пошуку, корисно тримати в голові просту хронологію. У XIX – на початку ХХ століття євреї Молдови жили в Бессарабській губернії Російської імперії, у складі смуги осілості. Тут існували типові «містечки» із синагогами, ремеслами, дрібною торгівлею та активним громадським життям. Найбільшим центром був Кишинів, де євреї становили значну частку населення.
У 1918 році Бессарабія була приєднана до Румунії, що принесло зміни в правовому статусі й повсякденному житті: змінилася мова влади, правила громадянства, армія, школа, але єврейська присутність у містах і містечках зберігалася. У 1940 році регіон був приєднаний до СРСР, а вже у 1941–1944 роках значна частина євреїв була знищена або депортована румунською та німецькою владою до таборів і гетто Трансністрії. Після війни ті, хто вижив, повернулися до радянської Молдови або виїхали далі — до великих міст СРСР, а згодом до Ізраїлю, США, Канади та Європи.
Мови, імена й документи: чому все так «стрибає»
Для молдовської єврейської генеалогії характерна постійна зміна мов і адміністративної «логіки». Документи можуть бути складені російською (іноді дореформеною орфографією), румунською латинкою або кирилицею, а на надгробках і в громадських записах трапляються ідиш та іврит. Ще один шар — радянські паспорти й анкети, де імена переписувалися сучасною російською, іноді в сильно зміненому вигляді.
У такому середовищі імена й прізвища рідко бувають однозначними. Хаїм легко перетворюється на Григорія або Грігоріу, Лейб — на Льва, а одне й те саме прізвище може записуватися трьома-чотирма способами в різних документах і різними мовами. Це не «помилка архіву», а нормальна реальність багатомовного регіону. Тому під час пошуку важливо заздалегідь налаштуватися на роботу з варіаціями й не відкидати надто швидко «схожі, але не ідентичні» варіанти.
Окрема складність — назви населених пунктів. Те саме місто чи містечко могло мати російську, румунську, українську форму, а в родинних розповідях — ще й трохи спотворену вимову. У результаті місце народження дідуся, записане в радянському паспорті, може виглядати й звучати інакше, ніж на старих мапах, на мацеві чи в дореволюційній ревізькій казці.
Джерела: від метричних книг до некрополів
Основою майже будь-якого дослідження є записи актів цивільного стану: народження, шлюб, смерть. Для єврейської Молдови це можуть бути метричні книги громад дореволюційного часу, румунські цивільні акти міжвоєнного періоду та радянські записи РАЦСу. Частина цих документів зберігається в Національному архіві Молдови та регіональних архівах, частина — в архівах Румунії й України (залежно від конкретного населеного пункту та періоду).
До метричних книг і актових записів додаються переписи й ревізькі казки, податкові списки, військовий облік, судові та нотаріальні справи, шкільні журнали, анкети партійних і комсомольських організацій. Надзвичайно важливий пласт для єврейської генеалогії — некрополі: надгробні написи івритом або ідишем часто містять єврейське ім’я, ім’я батька, згадку про статус у громаді, а іноді й походження. Усе це допомагає пов’язати радянські й румунські документи з давнішою релігійною традицією.
Архіви й онлайн-ресурси з Молдови та Бессарабії
Сьогодні дослідник має два ключові напрями роботи: класичний архівний пошук і онлайн-пошук. В архівах Молдови, Румунії та України зберігаються оригінали актових книг, ревізій, переписів, судових справ. Щоб зрозуміти, які фонди взагалі існують по конкретному містечку, зручно спиратися на спеціалізовані довідники й огляди. Одним із найважливіших таких путівників стала книга Міріам Вайнер «Jewish Roots in Ukraine and Moldova» та супровідний проєкт Routes to Roots Foundation, де за містами й повітами описано, які типи єврейських і цивільних документів збереглися й у яких архівах.
Паралельно вже давно й активно працюють онлайн-бази. Насамперед це бази JewishGen по Румунії та Молдові, де зібрані сотні тисяч записів про народження, шлюби, смерті, переписи та інші джерела по Бессарабії, зокрема по Кишиневу та інших містах. FamilySearch і тематичні вікі-сторінки допомагають зорієнтуватися, які фонди оцифровані, а які поки що доступні лише під час особистої роботи в архіві. Окремий блок джерел — бази по єврейських кладовищах, де фіксуються надгробки з території сучасної Молдови й сусідніх регіонів.
Ще один важливий ресурс — бази з історії Голокосту, насамперед Центральна база імен жертв Шоа Яд Вашем і «Листи свідчень» (Pages of Testimony). Там часто містяться відомості про місце народження, батьків, шлюб, довоєнну адресу та родичів, які пережили війну. Для єврейських родин із Бессарабії ці записи нерідко стають єдиним джерелом інформації про гілки, знищені в 1941–1944 роках.
З чого почати: домашній архів і «каркас» дерева
На практиці шлях майже завжди починається не з архівів, а з власної родини. Варто записати розповіді старших родичів, акуратно зібрати вдома всі свідоцтва про народження й шлюб, військові квитки, паспорти, дипломи, старі фотографії з підписами. З цих матеріалів потрібно виписати всі варіанти написання імен і прізвищ, орієнтовні роки й місця подій, маршрути еміграції або евакуації.
Ці перші нотатки й є «каркасом» майбутнього дерева. Вони допоможуть не загубитися в онлайн-базах серед однофамільців і відрізнити «свого» Хаїма-Розенберга від зовсім чужого. На цьому ж етапі корисно скласти просту схему родини хоча б на два-три покоління: хто кому ким доводиться, де жив, що пережив. Навіть якщо в документах багато прогалин, уже цього достатньо, щоб рухатися далі й цілеспрямовано запитувати потрібні фонди.
Архівні запити й онлайн-пошук: як поєднати
Наступний крок — паралельна робота з архівами й онлайном. Щодо подій радянського часу надсилають запити до РАЦСів і архівів за місцем народження, шлюбу чи смерті. Для давніших актів по Бессарабії та Придністров’ю іноді доводиться звертатися до румунських або українських архівів, зважаючи на історичну належність території в потрібний період. Формулюючи запит, важливо вказати якнайбільше відомої інформації: варіанти прізвища, орієнтовний рік, конфесію, імовірний населений пункт.
Паралельно варто опрацьовувати бази JewishGen, FamilySearch та інші проєкти. Хороша практика — шукати не лише за «ідеальним» написанням прізвища, а й за всіма логічними варіантами, а також за поєднаннями імені й населеного пункту. Варіанти транслітерації, орфографічні помилки та особливості старих абеток тут не перешкода, а норма, до якої потрібно бути готовими.
Голокост, депортації та репресії: окремий пласт пошуку
У значної частини молдовських єврейських родин в історії присутні травматичні сюжети: Голокост, депортації, повоєнні репресії. Інформацію про долі людей, які загинули чи зникли безвісти в 1941–1944 роках, можна шукати в базах Яд Вашем, у документах радянських слідчих органів і комісіях з розслідування злочинів окупантів, а також у спеціалізованих дослідженнях про Трансністрію. Там трапляються списки депортованих із Бессарабії, відомості про гетто й табори, маршрути ешелонів і місця масових убивств.
Робота з такими документами потребує особливого такту. Знайдені факти можуть виявитися важкими для старших родичів; іноді корисно заздалегідь обговорити в родині, як і кому ви розповідатимете про трагічні подробиці, і продумати, чи варто включати деякі деталі до публічних матеріалів на кшталт сімейної книги або сайту.
Діаспора та ДНК-генеалогія
Майже в кожного молдовського єврейського дерева є продовження далеко за межами сучасної Молдови. Після війни й особливо в другій половині ХХ століття родичі роз’їжджалися до Ізраїлю, США, Канади, Німеччини, Франції та інших країн. На певному етапі до молдовських і румунських документів додаються пасажирські списки, натуралізаційні справи, реєстраційні картки таборів переміщених осіб, ізраїльські й західні архіви.
Останніми роками до документів дедалі частіше додаються генетичні тести. Для нащадків бессарабських євреїв ДНК-тести можуть допомогти підтвердити або спростувати ймовірну спорідненість з однофамільцями в інших країнах, знайти далеких двоюрідних чи троюрідних родичів, відновити окремі гілки, за якими документів майже не збереглося. Важливо пам’ятати, що генетика не замінює класичну генеалогію, а працює разом із нею: без документального «каркаса» будь-які збіги в списку ДНК-совпадінь залишаються лише гіпотезами.
Коли є сенс звернутися до професіонала
Момент, коли варто залучити професійного дослідника, зазвичай настає тоді, коли ви впираєтеся в «скляну стелю». Архівні відповіді приходять із формулюваннями на кшталт «відомостей не виявлено», прізвище поширене, географія заплутана, а часу на систематичний пошук просто немає. Фахівець із регіону знає структуру місцевих архівів, специфіку фондів і типові «пастки», володіє потрібними мовами й уміє читати дореволюційну та румунську графіку.
Результатом професійного дослідження може бути не лише генеалогічне дерево, а й розгорнута історія родини: з копіями документів, фотографіями містечок і міст, описом міграцій і контексту. Такий звіт часто стає основою для сімейної книги або альбому, який можна передавати наступним поколінням.
Як зберегти результат і що робити далі
Завершення пошуку — це завжди питання збереження знайденого. Хтось оформлює результати у вигляді сімейної книги чи альбому з документами, коментарями й фотографіями; хтось віддає перевагу цифровим деревам на спеціалізованих платформах, сімейним сайтам або закритим групам для родичів у соцмережах. Логічним продовженням стають поїздки місцями предків — у Кишинів, Бєльці, Сороки та невеликі містечка, де ще можна побачити мацеви на старих єврейських кладовищах і вловити залишки тієї самої містечкової атмосфери.
Якщо спростити все до одного кроку, то він буде дуже скромним: почніть із малого. Запишіть розповіді старших, розберіть домашні «ящики з паперами», зберіть перші дві-три лінії дерева. Уже цього достатньо, щоб надалі рухатися далі — до архівів, баз даних, фахівців. Єврейська генеалогія в Молдові складна й багатошарова, але саме тому вона дає сильне відчуття зв’язку з родиною, з історією регіону й із тими, хто жив тут до нас.
Якщо ви хочете не лише відновити документальну історію родини, а й доповнити її генетичними дослідженнями — ДНК-тестами для пошуку та підтвердження родинних зв’язків, — ви можете звернутися до нас по допомогу. Перейдіть до розділу «Контакти» на нашому сайті й напишіть нам: ми підкажемо, які генетичні тести мають сенс саме у вашій ситуації й як найкраще поєднати результати ДНК-тестування з класичним генеалогічним дослідженням.